Холостяк Константин Евтушенко о собственном бизнесе, первых деньгах и американской модели жизни

Пока мы с вами готовились к новогодним праздникам и отмечали их, съемочная группа проекта «Холостяк» трудилась над созданием четвертого сезона реалити-шоу. И все это время новоиспеченный герой девичьих грез - 30-летний львовянин Константин Евтушенко - оставался недоступен, поскольку в Киев, по уверениям канала, не приезжал. Более того: сделать с Холостяком полноценное интервью по телефону или электронной почте также оказалось невозможно - слишком уж у Кости плотный график.

Тем не менее, на часть моих вопросов, накопившихся еще во время подготовки материала о скелетах в шкафу Холостяка, Евтушенко ответил. В письменном виде - так что ни о каких эмоциях или, скажем, занимательных оговорках здесь и речи быть не может. Впрочем, кое-какая информация к размышлению имеется. Внимайте:

- Костянтин, враховуючи реалії становлення бізнесу в 90-х, мало хто вірить в те, що в Україні можна досягнути успіху чесно, самотужки, без протекції. Виходячи з цього, як часто ви стикалися з упередженим ставленням до вас?

- Я мало знаю про реалії 90-х і, напевно, в цьому плані мені дещо пощастило. На свою першу серйозну роботу я потрапив в 2002 році. Це була одна з найбільших компанії Європи – A.P. Mollers Group. Саме там я вивчив більшість бізнес-процесів, які пізніше переніс у власну компанію. Я свідомо обрав інвестиційний напрямок. Адже це сфера послуг, де не так потрібен значний стартовий капітал, як вміння бути переконливим, підтримуючи інвестора в його намірах розмістити інвестицію. Лише я сам міг переконати його у доцільності інвестувати або провалити переговори. Тому результат виміряти дуже просто і його важко приписати третім особам. Що стосується упереджень – то до них я ставлюсь спокійно. Весь світ побудований на упередженнях. Якщо ти за кермом дорогого авто – будуть люди, які доводитимуть, що ти – чиясь протекція. Якщо ти за кермом старенького «москвича» – знайдуться такі, які скажуть, що ти нічого не вартий в цьому житті. І це також буде упередженням. Тому залишаю усі упередження для тих, хто їх створює.

- Вам лише 30, а у вас вже понад 10 років досвіду роботи. Чому так рано почали? Як вам вдавалось поєднувати бізнес із навчанням?

- У нас в родині всі звикли працювати змолоду. Поєднувати роботу із навчанням у Києво-Могилянській академії справді було дуже складно, проте виявилось, що, за бажання, можливо. Головне – давати ефективний результат як роботодавцям, так і викладачам. Ну хіба що відмінником я не був. В академії потрібно проводити по 6-8 годин в бібліотеках, а потім ще й опрацювати прочитане. Тому, дещо таки довелось принести у жертву. Проте заради справедливості додам – Могилянка – особливий університет, там навчають вчитись, є право вибору навчальних дисциплін, як результат – багато студентів поєднували навчання з роботою.

- Якими були відчуття від перших зароблених грошей?

- Мої перші зароблені гроші були ще у 1990 році. Тоді я ціле літо працював у магазині, де мама була завідуючою. Витратив я їх на подарунки батькам і братові. А от перші відчутні гроші були зароблені у 2005 році. Я дуже боявся, що вони мене можуть змінити. Проте, сподіваюсь, цього не сталося. Пафос чи гламур для мене не властивий. Це пережиток перехідного періоду східно-європейських держав. Я прагну поводитись із коштами за американською моделлю. Не раз доводилось спілкуватись з мільйонерами, з першого погляду на яких не видно, що вони володіють великими статками. Вони залишаються привітними і простими у спілкуванні. Тому що вони заробили ці кошти завдяки своєму розуму, а не сірим чи чорним схемам. Я не є прихильником того, як із грошима в Україні поводиться більшість людей: одні їх ховають, інші виставляють напоказ те, чого насправді не мають, купуючи, наприклад, дорогі автомобілі у кредит.

- Ви займаєтесь інвестиційним бізнесом. З логіки білявки: для того, щоб інвестувати, потрібний стартовий капітал. Як вам вдалось вийти з цього замкнутого кола?

- Для мене такого замкнутого кола не існує. Інвестиційний бізнес в моєму випадку – це переважно залучення інвестицій ззовні, а не лише розміщення власних інвестицій. У середині 2000-х Україна була надпривабливою з інвестиційної точки зору. Саме тоді я заснував першу компанію і отримав перший позитивний досвід.

- Ще кілька місяців тому ви представлялись як координатор НУО «Інститут підтримки інвестицій».

- Я вважаю, що кожен із нас в межах своїх сил та компетенції повинен підтримувати добрі ініціативи, спрямовані на розвиток власної держави. На різних рівнях і у різних секторах. Ця організація створена задля координації дій між стратегічними інвесторами, українським парламентом, урядом та експертами.

- Торік ви були директором компанії «Меріт Інвест». Однак зараз у компанії новий директор, а сайт перестав функціонувати. Що трапилось?

- Я є власником інвестиційної групи Merit Investment Group, в яку входять компанії, зареєстровані як в Україні, так і за кордоном - у Польщі, Великобританії, США тощо. Сайт групи www.merit.com.ua зараз знаходиться на реконструкції, сподіваюсь, ближчим часом стане доступним. Компанія, про яку ви питаєте, деякий час входила до складу групи Merit Investment та вела два проекти. У 2011 році вона була продана іншому власнику. Я не володію інформацією щодо того, чим компанія займається сьогодні. Сучасний бізнес послуг не прив’язаний до офісу, до країни чи до компанії. Найважливішою сьогодні є компетенція та репутація команди – вміння об’єднати людей в межах конкретного проекту. Я саме цим і займаюсь – в моєму управлінні з десяток проектів (як в Україні, так і поза її межами), у кожного з них своя команда, свої керівники, офіси та свої акціонери. Так, сьогодні я працюю у фінансовому та страховому секторах України, у секторі відновлювальної енергетики та частково у секторі нерухомості. По закінченні проекту я можу продати компанію, яка його виконала.

- Яке відношення до вас має (чи мала) американська компанія Merit Investment Group (Сан-Лоренцо, Каліфорнія)? Ось газета «Взгляд», наприклад, посилаючись на інформацію з бізнес-довідника, пише, що в ній працює дві людини, а її річний дохід складає $140 тис.

- До згаданої у газеті «Взгляд» компанії я не маю жодного стосунку.

- А коли ви відчули смак грошей?

- Та гроші - це ж не цукерки, які потрібно смакувати (смеется). Якби ви запитали про те, коли я навчився поводитись із власними грішми, я б відповів: у процесі розміщення перших інвестицій. Мені не з першого разу вдавалось зробити все правильно та ефективно, адже світова фінансова криза глобально вплинула на бізнес у 2008 році. Напевно, остаточно я зрозумів механізм поводження із коштами після здобуття ступеню MBA. Саме тоді я остаточно структурував та підкріпив теорією весь попередньо набутий досвід.

- Виходячи з вашої тісної дружби з УДАРом, схоже, ви плануєте зробити політичну кар’єру. Навіщо вам політика? 

- Наразі я не думав про політичну кар’єру. Хоч метою діяльності неурядової громадської організації «Інститут підтримки інвестицій» є, в тому числі, вплив на політичні процеси у державі, що мали би полегшити залучення стратегічних інвесторів. Це складова побудови громадянського суспільства. І в кожного з нас є шанс додати вартості всім процесам, які перетікають в державі.

Как видите, пока что у нас вырисовывается ну очень позитивный образ, практически иконописный лик. Виной этому - как эпистолярный метод общения, так и нежелание Холостяка отвечать на некоторые вопросы. К примеру, о родном брате Сергее Евтушенко, с именем которого связано несколько довольно мутных историй (в частности, о передаче господряда на кругленькую сумму компании, учредителем которой оказался Константин). Надеюсь, у меня еще будет возможность расставить все точки над «i», а пока что - ждем премьеры проекта. Уж очень любопытно, каким Евтушенко окажется «в телевизоре».

Фото - пресс-служба СТБ