Новые правила жизни СМИ

Проблема свободы слова в любой стране - что плоскостопие: вроде и не очень видно, а ходить мешает. Депутаты и журналисты в Украине давно ломают копья вокруг законов о публичности информации.

Передний край этих гражданских баталий проходит сегодня по линии Законов «О внесении изменений к некоторым законодательным актам Украины (касательно обеспечения доступа к публичной информации)» и «О праве доступа к публичной информации».

Один из авторов первого - Елена Бондаренко - приняв участие в Интернет-конференции информагентства ИМК «Новое в информационном законодательстве», намекнула, что принятые документы - дар Божий для граждан, защищающих свои права. При этом она не единожды подчеркнула, что законы пишутся не под журналистов, поэтому не стоит сотрудникам СМИ выделать себя в отдельную касту людей.

Отвечая на вопросы, Бондаренко сказала, что цензура есть всегда, вопрос в том, как ее трактовать, ведь самоцензура - тоже цензура. На периферии, по мнению депутата, цензуры больше, в столице меньше: журналисты в больших городах чаще реагируют на ущемления своих прав.

Новые законы, по словам Елены, должны защитить обычных граждан от посягательства на личную информацию. Так, без разрешения человека никто не может передавать третьим лицам его личные данные: номер телефона, место жительства и т.п. А вот информация по запросу должна предоставляться не позже, чем через 5 дней, что может существенно облегчить жизнь медийщикам.

«Джинсу» Бондаренко приравнивает к коррупции: «Этим грешили все. Некоторые политические силы оправдывают это, потому что журналистам нужно кормить семьи. /.../ Журналисту, соблюдающему профессиональные стандарты, нечего бояться, потому что он делает свою работу качественно. Боятся те, кто чувствуют, что их материал субъективен. Конкуренция одержит верх. И заказушники не выдержат соревнования с профессиональными журналистами. /.../ Джинса - это взяточничество, хоть выявить его сложно».

Елена согласилась с тезисом одного из журналистов, что современные СМИ не имеют традиций, безответственны, плохо подготовлены, но предложила рецепт: "Нужно изменить отношение к журналистике, вкладывать в подготовку журналистов отечественные деньги". И анонсировала будущую программу подготовки медийщиков в Украине,  которую обсуждала с Дмитрием Табачником. Ее запуск следует ожидать в 2011-2012 годах. А сейчас Бондаренко работает над Законом, который на некоторое время отменит налогообложение  в отечественной киноиндустрии.

Хороши законы или нет, уже можно не обсуждать: формулировки приняты. Приведу вам некоторые важные, на мой взгляд, статьи и пункты.

Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення доступу до публічної інформації)»

Стаття 31. п. 2. Оприлюднення суб'єктами владних повноважень інформації через аудіовізуальні засоби масової інформації здійснюється на підставі державних замовлень та укладання відповідних договорів з телерадіоорганізаціями.

Стаття 33. п.1.  Суб'єкти владних повноважень зобов'язані створювати та вести офіційні веб-сайти в мережі Інтернет.

Стаття 36. п.1. Інформацією з обмеженим доступом визнається інформація, доступ до якої обмежується суб'єктами владних повноважень відповідно до законів, або іншими суб'єктами інформаційних відносин на свій розсуд.

п.2   До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені відомості та/або дані:

/.../ про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;

відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;

Стаття 37. Доступ до конфіденційної інформації

1. Конфіденційна інформація - це відомості та/або дані, які знаходяться у володінні суб'єктів інформаційних відносин (крім суб'єктів владних повноважень), режим доступу до яких визначається ними, якщо інше не встановлено законами України.

4. Суб'єкти владних повноважень, які володіють конфіденційною інформацією, не можуть віднести її до відкритої за режимом доступу та надавати її за запитами третіх осіб без письмової згоди на це особи, яка передала таку інформацію за винятком випадків, встановлених законами України.

Стаття 43. п.5 Розпорядник інформації, до якого подається запит, який не володіє необхідною інформацією, повинен негайно, але не пізніше п'яти робочих днів, порекомендувати запитувачу звернутися до компетентної посадової особи або переадресувати запит у письмовій формі до відповідальної посадової особи чи службовця з одночасним повідомленням про це запитувача.

Стаття 48. Відмова у задоволенні запиту

1.  Розпорядник інформації повинен відмовити в задоволенні запиту, якщо:

розпорядник інформації не володіє і/або не повинен володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

запитувач не оплатив витрати, пов'язані із копіюванням або друком інформації.

2. Розпорядник інформації має право  відмовити в задоволенні запиту, якщо:

задоволення запиту вимагатиме зміни в організації роботи розпорядника інформації, порушить виконання покладених на нього завдань або вимагатиме непотрібних і непропорційних витрат через великі обсяги інформації, що вимагається;

3. Не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за запитами документи, які містять у собі:

внутрішньовідомчу  та міжвідомчу службову кореспонденцію (доповідні записки, переписка між структурними підрозділами та інше), якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю;

інформацію, що стосується особистого і сімейного життя громадян;

інформацію фінансових установ, підготовлену для контрольно-фінансових відомств.

Стаття 52. п.2. Оскарженню підлягають:

відмова у задоволенні запиту;

надання недостовірної інформації;

порушення строків надання інформації;

Стаття 54. Акредитація журналіста

1. У заяві, поданій журналістом, зазначаються його прізвище, ім'я та по батькові, адреса, контактні телефони. До заяви додається копія посвідчення.

В офіційному поданні редакції зазначаються повне найменування засобу масової інформації, дата і номер реєстрації, дані про його засновників засобу масової інформації, поштова та електронна адреси, номери телефонів і телефаксів редакції, прізвище, ім'я та по батькові журналіста (журналістів, що входять до складу творчої групи) і додаються копії посвідчень.

Неодноразове невиконання журналістом обов'язків акредитованого журналіста може бути підставою для прийняття рішення суб'єктом владних повноважень, що акредитував його, про припинення акредитації.

Стаття 59. Заборона цензури та заборона втручання в професійну діяльність журналістів і засобів масової інформації з боку суб'єктів владних повноважень

1. Цензура як вимога, спрямована до засобу масової інформації, журналіста, головного редактора, організації, що здійснює випуск засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, розповсюджувача, попередньо узгоджувати інформацію, що поширюється (крім випадків, коли така вимога йде від автора цієї інформації чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав на неї), та/або як накладення заборони (крім випадків, коли така заборона накладається судом) чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації з боку суб'єктів владних повноважень заборонена.

2. Забороняються втручання у формах, не встановлених законодавством України або договором, укладеним між засновником (співзасновниками) і редакцією засобу масової інформації, у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом інформації, що поширюється, з боку засновників (співзасновників) засобів масової інформації, суб'єктів владних повноважень, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб'єктів владних повноважень.

3. Забороняються створення будь-яких органів державної влади, установ, введення посад, на які покладаються повноваження щодо здійснення контролю за змістом інформації, що поширюється засобами масової інформації.

4. Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та/або переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснювані посадовою особою або групою осіб за попередньою змовою, тягне за собою відповідальність згідно з законами України.

Стаття 62. Звільнення від відповідальності

1. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

2. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

3. Суб'єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною.

Закон «Про доступ до публічної інформації»   

Стаття 8. Доступ фізичної особи до інформація про себе

1. Кожна фізична особа має право:

1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї і з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються;

2) доступу до інформації, яка збирається та зберігається про неї, заперечувати її правильність, повноту тощо, за винятком випадків, встановлених законом;

4) ознайомлення, за рішенням суду, з персональними даними інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;

5) відшкодування шкоди у випадку розкриття інформації про неї з порушенням вимог визначених законом.

2. Обсяг персональних даних, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

3. Розпорядники інформації, реєстри яких містять інформацію про фізичних осіб, зобов'язані:

2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;

3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованому доступу до неї інших осіб;

4. Зберігання інформації про фізичних осіб не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралась.

5. Відмова фізичній особі у доступі до інформації про неї, приховування інформації, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення можуть бути оскаржені.

Стаття 10. Захист інформаторів

1. Посадові та службові особи суб'єктів владних повноважень (інформатори), які, порушуючи свої обов'язки щодо розголошення  інформації з обмеженим доступом, викривають факти неправомірної поведінки, корупційні діяння, які вчиняються вищими посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, якщо вони в своїх діях керуються добрими намірами і переконані в тому, що розголошення такої інформації відповідає суспільним інтересам, звільняються від юридичної відповідальності.

Стаття 19. Оформлення запитів на інформацію

1. Кожна особа має право звернутися до розпорядника інформації із запитом щодо надання інформації, незалежно від того, стосується цей документ її особисто чи ні, без пояснень причини запиту.

Стаття 29. п. 2 Відповідальність за порушення законодавства про доступ до інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як:

1) незаконна відмова у наданні інформації;
2) надання недостовірної інформації;
3) порушення строків надання інформації;
4) навмисне приховування інформації;
5) безпідставна відмова від оприлюднення інформації;
6) необґрунтоване віднесення окремих видів інформації до категорії інформації з обмеженим доступом;

3. Особи, на думку яких їх права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди у порядку, визначеному цивільним законодавством.

МедиаНяня.

Фото: Сергея Ковалева.