Хто крайній? Гайтана!
17Меншовартість - це таки одна з головних рис українців. Сумнівів з цього приводу у мене дедалі менше.
Хоч як не хотілося вступати в таку сумнівну субстанцію як полеміка навколо Євробачення, волі утриматися мені не вистачило. Одразу попереджую, конкурс я не дивилася (окрім виступів двох виконавиць). Це свято духу вже давно не пересікається з моїми музичними інтересами. Приблизно з самого народження. Увагу свою я звернула лише на журналістські матеріали, які з’явилися після, так званої, поразки співачки Гайтани. Ось декілька красномовних заголовків: «Гірше Гайтани тільки Гринджоли», «Гайтана с треском провалила Евровидение», «Гайтана не справилась».
Це дуже типова манера для українських ЗМІ: моментально висміяти, відвернутися і забути, що ще вчора їхня позиція була радикально іншою. І не варто мені нагадувати про специфіку написання подібних матеріалів. Такий сарказм доречний тоді, коли він об’єктивний, коли він оголює правду.
У мене нема особливих симпатій до Гайтани особисто. Але я визнаю, що вона талановита, що її голос – це найкраще, що могло статися з Україною на цьому конкурсі. Я бачила, з яким скреготом вітчизняні журналісти напередодні визнавали спроможність співачки представляти країну закордоном, як скептично вони оцінювали її творчість. І навіть коли вона блискуче заспівала, мало кому вистачило сили зізнатися, що це по-справжньому достойний виступ. А коли перемогу, взагалі, віддали іншій, наші ЗМІ миттю заявили: «Ну так давно ясно було!»
Але ні Гайтана, ні інші люди, які виступають від імені України, не винні. Вони не винні, що їхнього президента зневажають на всій земній кулі, гидуючи навіть тиснути йому руку; не винні, що українські політики товчуть один одному свої жирні пики на очах у всього світу; не винні, що українські повії швидко і недорого поширюють Європою СНІД; не винні, що на українських вулицях вбивають тварин і навіть не соромляться про це заявляти; вони не мають жодного стосунку до того, що в Україну страшно приїжджати іноземцям, бо їх, як не поб’ють, то точно пограбують. І зробить це або вуличне бидло, або ж його узаконене альтер еґо - міліція.
Вони не винні, що в Україну зараз ніхто не вірить і просто не хоче за неї голосувати.
Тому вірити в неї залишається лише нам самим. І захищати своїх, особливо якщо вони того варті. Дуже сумніваюся, що Америка, Франція чи Британія, відправивши талантів на якесь міжнародне завдання, потім би так публічно чморили їх за недостойний результат. Бо відмовлятися від «своїх» - це ганебно. Хоча, мабуть, тільки не в Україні. Тут навіть поняття «свої» має іронічний характер. А тим більше стосовно людини з таким дивовижним для наших широт кольором шкіри, як у Гайтани. Адже не таким - скажуть деякі - нашу неньку представляти треба, а щирим, щоб у шароварах і з глечиком, на крайняк - з балалайкою і в лаптях. І байдуже, що ця ненька кого завгодно власними руками задушить і кине в річку як дитину, що народилася невчасно, не заплановано, не від того, або просто в ніч, коли сови ухали надто голосно.
37004
11
