Робертів Де Ніро не буває забагато
0Коли ми чуємо імена Пітера Брейгеля або Йоганна Штрауса, нам практично завжди необхідне уточнення, про кого саме йде мова: сина чи батька. А от ім’я Роберта Де Ніро мало в кого викликає сумніви: ми неминуче згадуємо відомого актора. Насправді ж, їх теж двоє.
Сімейне фото Де Ніро
Старший Де Ніро
Роберт Де Ніро старший – відомий американський художник-абстракціоніст, скульптор. Виставка його робіт (живопис та графіка з 1960-1993 рр.) нещодавно відкрилася в DC Moore Gallery в Нью-Йорку.
Картини Де Ніро старшого виставляють доволі часто і не тільки в Америці. Останніми роками, зокрема після його смерті у 1993 році, виставки проходять за сприянням сина. Актор віддає належне батькові з неабияким ентузіазмом: чи то з любові і вдячності за чудове мистецьке середовище, в якому перебував з дитинства, чи то з почуття провини, що його слава настільки затьмарила популярність батька.
Треба визнати, посмертна успішність Де Ніро старшого – це немалою часткою заслуга Де Ніро молодшого. Невідомо, чи ціна на його картини складала б 25 тисяч доларів, якби саме ім’я не було настільки відомим скрізь по світу. Його творчість цікава, але не переворотня, тому її самобутня цінність багатьма критиками ставиться під сумнів, хоча він дійсно був в когорті помітних і яскравих американських художників післявоєнного часу. Роботи Де Ніро радше вписуються в ті культурні умови, в яких створювалися, аніж у якесь глобальне мистецьке позачасся.
Загалом, Роберт Де Ніро-батько прожив майже типове життя для талановитого нью-йоркського митця XX століття: дружив з відомими людьми (наприклад, з Генрі Міллером і Тенессі Вільямсом), був свідком зародження революційних течій у мистецтві, мав вкрай різнобарвне сексуальне життя (кажуть, був бісексуалом). Прожити усе це деінде навряд чи можливо.
Виставки – не єдина можливість побачити картини художника. Чимала їхня кількість прикрашає стіни ресторану Де Ніро-сина Tribeca Grill, який знаходиться у нижньому Манхеттені в одноіменному районі - Tribeca.
Відкрито цей ресторан було багато років тому. Саме з нього зародилася модна хвиля серед знаменитостей очолювати подібні заклади. Історія про те, що столик в ньому треба бронювати заздалегідь, - м’яко кажучи, перебільшення. Мені вдалося потрапити туди без жодних складнощів, хоча, дійсно, відвідувачів в ньому не бракує.
Цікавість до ресторану цілком виправдана. Туристи приходять сюди, бо це продиктовано путівниками, нью-йоркери ж давно і по-справжньому люблять Де Ніро. І не лише за його кінороботи, а й за те, як благородно він повівся під час трагічних вересневих подій 2001 р. Міжнародний Торговий Центр, як відомо, знаходився в цьому ж районі. Актор тоді організував доставку їжі та необхідних речей для рятувальників та потерпілих, чим остаточно завоював прихильність навіть байдужих до його творчості. Та й загалом, це горе стало особистим для Роберта де Ніро. Згодом він навіть став співзасновником діючого і нині Tribeca Film Festival, який задумувався як відповідь на терористичні акти та можливість переосмислити ці страшні події.
Приклад обох Де Ніро – це своєрідний феномен. Це люди, які вводять Нью-Йорк у свою творчість настільки ґрунтовно, що поступово створюють з нього культ. Тепер вже важко пригадати, хто більше вплинув один на одного: Нью-Йорк на Робертів Де Ніро, чи вони на нього. Мабуть, як певні культурні явища ця родина і це місто цілком взаємодоповнюючі.
Фото з архіву Любові Цибульської,
а також www.robertdenirosr.com і cosmotc.blogspot.com
12591
0
