Facebook LiveJournal Twitter

Не критикуй Заболотну, не критикуй батьківщину. Критикуй маму

12:50 26.07.2013 1

Директор "Мистецького Арсеналу" та куратор виставки "Великое и величественное" Наталя Заболотна зафарбувала чорною фарбою картину художника Володимира Кузнєцова, бо її зміст суперечив її політичним переконанням. А якщо точніше: бо "критикувати батьківщину не можна так само, як не можна критикувати маму".Це нормальна така подія, наприклад, для України 1937-го року, коли були розстріляні художники-бойчукісти. Прочитавши подібне про ті роки, я б навіть не здивувалася. Вирішила б, що Кузнєцову ще пощастило, враховуючи атмосферу в цілому. 

Але проблема в тому, що ця подія сталася в начебто демократичній країні в 2013 році. Тому волосся мимоволі стає дибки. 

Однак Заболотну голими руками не візьмеш. Знайшлося у неї й сучасніше виправдання: "Можно считать, что это мой собственный перформанс". Дійсно, руйнація мистецтва як саме мистецтво - досить актуальна тема в мистецькому світі.

Наприклад, минулого року росіянин Володимир Уманець зіпсував картину Марка Ротко "Чорне на темно-червоному", зробивши на ній напис чорними чорнилами. У своє виправдання він заявив,що це був акт "жовтизни" (The Yellowism). Це така течія, придумана ним самим і його другом. І що з часом саме завдяки цьому підпису картина коштуватиме значно дорожче. Дії чоловіка було визнано як вандалізм. Лондонський суд дав йому 2 роки в'язниці. 

Або ще історія. В 1997 художник Александр Бренер зайшов в амстердамський Stedelijk museum і намалював на картині Казимира Малевича величезний знак долара. Вчинок мистецьким визнаним не був, тому Бренеру довелося відсидіти 5 місяців. Інший митець Джубал Браун знайшов інший спосіб проявляти свій талант. Його в галереях починало рвати прямо на картину. Для яскравішого ефекту попередньо Браун ковтав певні кольорові речовини. 

Історія знає випадки, коли художники змінювали або знищували картини інших художників. Вкрай рідко їхні дії визнавалися мистецтвом, частіше - вандалізмом. 

Але таке ніколи не робить ні куратор, ні директор галереї. Наталя Заболотна - не творець окремого мистецького об'єкту, тому її вчинок не просто непрофесійний, це акт грубого вандалізму і сталінської цензури, за які в більш цивілізованих країнах людей судять як злочинців. 

Для самих художників як людей, що дійсно інтеґроваі в мистецтво, а не політичну метушню, взяти тепер участь у виставці - це підтримати боягузливого куратора, цензора та вандала.

Шкода лише, що Віктор Федорович ще не скоро дізнається, як хоч приблизно виглядає Страшний суд, бо шанси, що він вже щось подібне бачив, надто мізерні. Доведеться чекати справжнього.

Фото - facebook.com

Обнаружив ошибку, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter

Новости партнёров:

Loading...
''