Як я відвідала Титанік
1Виставка речей, фотографій та історій з Титаніка подорожує світом уже давно. Оскільки України вона досі не дісталася і невідомо, чи дістанеться, розкажу вам про ту, яку мені вдалося відвідати в Парижі.
Подія, насправді, видатна, тому й афішею обклеєне усе місто.
При купівлі квитка мені видали перепустку на Титанік - точну копію тієї, яку мали при собі реальні пасажири корабля. На зворотньому боці вказано ім'я одного з тих, хто опинився на борту 10 квітня. Навіщо це - розкажу пізніше.
На вході гостей зустрічає величезний макет корабля. Далі, під музику, яку грав колись корабельний оркестр, ви йдете слідами пасажирів першого класу.
Двері в перший клас та коридор з каютами першого класу.
Номер першого класу коштував близько 4 тисяч доларів.
Звичайній людині треба було працювати кілька років, щоб заробити такі гроші.
Перше обличчя, яке зустрічає нас - це обличчя Джозефа Брюса Ізмея. Саме ця людина очолювала минулого століття компанію White Star Line, яка і побудувала Титанік. В гонитві за першістю в судобудівництві у Ізмея виникла ідея побудувати корабель не лише надзвичайно потужний, а й безпрецедентно розкішний. Через грандіозну кількість дорогих меблів рятівних шлюпок було менше, ніж потрібно.
Ізмей опинився серед тих, хто вижив в катастрофі, за що потім усе життя його розпинали преса та суспільство. Ситуацію поглиблювало ще й те, що шлюпка Ізмея була наполовину порожня. Крім того, ходили чутки, нібито Джозеф Ізмей під час подорожі давав накази капітану Смітту збільшувати швидкість корабля.
Далі перед нами постають і самі пасажири цих розкішних кают. Найбагатший з них - Джон Джейкоб Астор IV. Американський мільйонер, член відомої династії, найбагатша людина на той час у світі. Разом із 18-тирічною дружиною та двома дітьми від попереднього шлюбу він прямував у Нью-Йорк. Його сім'я однією з перших сіла на рятівні шлюпки, але самому Джону Джейкобу було відмовлено через велику кількість жінок та дітей. Загинув на кораблі.
Дороті Гібсон. Акторка. Була числі тих, хто врятувався. Вже через місяць після катастрофи знялася у фільмі про загибель судна. На жаль, усі плівки невдовзі згоріли під час пожежі на кіностудії.
Гроші з Титаніка.
Підставка з-під ноги янгола-світильника,
що стояв на легендарних сходах в першому класі.
Посуд з корабля. Деякі вироби вдалося зібрати з багатьох частин,
деякі не постраждали зовсім.
Один з небагатьох чорношкірих пасажирів - багатий гаїтянин Джозеф Ларош. Його мати зробила подарунок його родині - квитки на корабель Ля Франк. Але Джозеф поміняв їх на квитки на Титанік. Дружина Джульєтта з дітьми врятувалися, сам чоловік - ні.
Каюта 3-го класу виглядала так.
Сім'я Ґудвінів здійснювала свою мрію - емігрувала в США. Не вижив ніхто.
"Айбсерг попереду!" Перші попредеження про айсберг з інших суден.
Частина експозиції - справжня глиба льоду, яка і симполізує лиховісний айсберг.
Предмети, підняті з корабля.
Списки жертв та врятованих. У верхніх колонках - ті, що врятувалися. В нижніх - загибли. Як бачимо, найбільше постраждали члени екіпажу та пасажири 3-го класу.
Саме тут час поглянути на той квиток, який мені видали на вході. Зі зворотнього боку, як я вже писала, вказане ім"я. У мене це ім"я - Mme John Jacob Astor (Madeleine Talmage Force). Це молода дружина мільйонера Джона Джейкоба Астора IV, про якого я писала вище. Вона, судячи з цих списків, вижила. Невеличка лотерея від організаторів виставки. Не знаю, чи були ті, кому видали квиток загиблої людини. Мабуть, це було б трохи жорстоко.
На виході, звісно, розмістили сувенірну продукцію.
Бажаючі можуть придбати копії посуду з Титаніка, жіночих сумок, ювелірних прикрас та навіть пазли з його зображенням.
Для особливо цинічних - ведмедики у відповідних футболках.
Масштаб трагедії настільки вражаючий, що тепер, коли пройшло вже більше 100 років, усі ці речі, які залишилися, і, очевидно, ще багато років проживуть, виглядають як насмішка, як злий жарт над тими, хто їх створив. Адже більше 1500 людей в одну страшну мить опинились в спільній могилі, і нічого, крім крихких тарілок, гребінців та годинників, після них не залишилося. Пам'ятаю, як відвідувала Музей пам"яті 11 вересня 2001 року у Нью-Йорку. Там, серед багатьох речей, які вдалося дістати з-під завалів, була невеличка м'яка іграшка у вигляді вівці. Вона була сильно запилена, але абсолютно ціла. Підпис під нею був наступний: "Це так несправедливо, що таку тендітну овечку нам вдалося врятувати, а тисячі людських життів - ні".
1
