Вечное возвращение-2. Сколько денег получили продюсеры от Госкино, и кто получил за себя и «за того парня»

Как вы помните, в начале сентября свет увидел мой материал «Вечное возвращение» - о том, что одни и те же продакшены упорно получают признание Экспертной комиссии на питчингах и финансирование Госкино, в то время как другие на питчинги и ходить-то отказываются. Напоминаю также, что большое возмущение некоторых кинематографистов вызвали мои методология и подсчеты - но все как-то закулисно. Публично пообщаться со мной по этому вопросу решил только Максим Асадчий - чем все это закончилось, вы уже знаете.

Спустя почти месяц оспорить заявленные тезисы решил и глава Госкино Филипп Ильенко. Привожу его комментарий, тоже без купюр:

«Декілька тижнів назад мене дещо здивувало оце дослідження сайту Медіаняня. Автори допису припустилися суттєвих фактичних прорахунків, частково вони були виправлені після публікації на цьому ж ресурсі коментарів керівника ТОВ «Пронто фільм» Максима Асадчего.  

Оскільки протягом цих трьох тижнів відбулося чимало важливих для кіногалузі подій, свої уточнення я публікую тільки зараз. 

Отже, звідки виникли неточності у зазначеній вище статті? Очевидно через те, що було пораховано не фактичний рівень фінансування кінопроектів з боку Держкіно, а заявлені на конкурси бюджети проектів, які були внесені в Програму створення і розповсюдження національних фільмів. 

Ця методика є хибною, оскільки сам факт внесення проекту до Програми ще не означає отримання продюсером фінансування. Для укладання контракту компанії-виробнику необхідно виконати чимало умов, передбачених чинним законодавством, зокрема підтвердити наявність недержавного фінансування.

Слід зазначити, що цілий ряд проектів, які знаходилися у вищезгаданій програмі, так фінансування не отримали і були виключені з неї.  

Фактично зобов'язання Держкіно перед продюсером виникають за умови укладення відповідного контракту та наявності відповідного фінансування з Державного бюджету. 

Таким чином, визначати скільки всього отримала кіноіндустрія державних грошей і хто отримав найбільше можна лише касовим методом обліку, тобто по факту оплати таких коштів.  

Отже, почнемо з початку. Оскільки державне фінансування кінематографу суттєво було збільшене саме в 2011 році, пропоную аналізувати цифри, починаючи з 1 січня 2011 року і по 31 серпня 2016 р.  

Загальний обсяг фактичного фінансування виробництва фільмів за рахунок загального фонду Державного бюджету за вказаний період склав 561 938,1 тис. грн. (включно з витратами на тиражування та реставрацію фільмів). До речі, ця цифра співмірна із запланованою на створення та розповсюдження національних фільмів у проекті Державного бюджету України на 2017 рік. 

Також у згаданій вище статті не коректно зазначено плановий обсяг держаного фінансування галузі. Так, Законом про Державний бюджет України на 2016 рік планові показники по фінансуванню створення та розповсюдження фільмів за загальним фондом встановлені в розмірі 259 600 тис. грн., а не 363 млн. грн., як зазначено у статті.

А тепер подивимося на лідерів по отриманню коштів від Держкіно. Картина порівняно з аналітикою у статті дещо відрізняється.

В діаграмі 1 відображено рейтинг українських продакшенів за обсягом фактично отриманих коштів від Держкіно (за загальним фондом Державного бюджету) в період з 01.01.2011р. по 31.08.2016р. Отже перша п'ятірка виглядає трохи інакше (хоча 4 з 5 компаній залишилися незмінні), але зовсім інакші є розміри отриманих сум.

В абсолютних цифрах перша п'ятірка отримала такі суми: ТОВ “ІнсайтМедіа продюсерський центр” - 57 938,3 тис. грн., ДП “Національна кіностудія художніх фільмів ім. О.Довженка” - 37 272,9 млн. грн., ТОВ “Директорія кіно” - 35 628,9 млн. грн., ТОВ “Пронто фільм” - 33 543,8 млн. грн. та ТОВ “Студія “Кінороб” - 29 985,6 млн. грн.

Оскільки не вщухає дискусія щодо розподілу бюджетних коштів між студіями різних форм власності, пропоную переглянути діаграму 2, з якої видно, що приблизно п'ята частина всіх виплат здійснювалася студіям державної форми власності, або із мажоритарною державною часткою.

А в діаграмі 3 показано як розподілялися кошти між державними студіями.

Стаття містить ще ряд помилок, зокрема переплутані прізвища деяких осіб, але я думаю, що вони можуть самі спростувати ці неточності. 

Сподіваюсь, публікація цих даних буде корисною для всіх, кого вони цікавлять, і усуне можливі непорозуміння».

К моему глубокому удивлению, Филипп Юрьевич отказался предоставить материалы, на основании которых строились указаные диаграммы (хотя сотрудники Госкино подготовили соответствующие таблицы по моему запросу еще в прошлый вторник), а решил донести информацию до читателей посредством сообщения в Facebook. На его пост в соцсетях мне и пришлось ориентироваться. Как вы понимаете, ни обещаной таблицы, ни данных у меня нет до сих пор. Впрочем, и скоростью, и полнотой ответа Филипп Ильенко в любом случае намного превзошел свою предшественницу Катерину Копылову, добиться от которой комментария было крайне сложно и лично, и по телефону, и уж тем более в соцсетях.

Исходя из заявлений Госкино, а также последующих комментариев, мне удалось выяснить причину расхождений в подсчетах: количество проектов, которые победили в питчингах и были включены в программу производства и распространения национальных фильмов, - 216. Произведено же в итоге в два раза меньше - 97. Согласно свежему исследованию сайта НСКУ на ту же тему, финансирование Госкино получили хотя бы частично и в производстве в данный момент находятся еще 62 проекта.

Внимательно изучив все возражения и опровержения сторон, я осталась практически с теми же вопросами, с которых и начинала - в частности о том, что результаты питчингов, по крайней мере прошлых, свидетельствуют о наличии у экспертов комиссии явных предпочтений. Согласно подсчетам Госкино эти предпочтения - в пользу ООО «Инсайтмедиа», государственной киностудии им. Довженко, ООО «Директория кино», ООО «Пронто фильм» и ООО «Кинороб». Более того, за двумя компаниями из ТОП-5 стоят одни и те же люди, что подтверждает Единый реестр юридических лиц: продакшены «Инсайтмедиа» и «Директория кино» имеют одинаковых сооснователей и конечных бенефициаров - Андрея Суярко, Аллу Овсянникову и Владимира Филиппова.

Справка из Единого реестра «Директории кино»

и «Инсайтмедиа» - для сравнения

Если об Андрее и Владимире вы слышали, а про Аллу знаете меньше, то это - сопродюсер основных проектов «Инсайтмедиа».

Совместно «Инсайтмедиа», «Инсайтмедиа» Продюсерский центр» и «Директория кино» получили от Госкино по результатам творческих конкурсов около 130 млн грн, совместно же закончили три полнометражных игровых фильма, один - полнометражный документальный, три - полнометражных документальных для телевидени и 9 короткометражных дебютов. Проект «Тойхтопройшов», между тем, не в их числе - он был произведен вне системы питчингов Госкино. 

Несколько раз популярность одних и тех же студий на питчинге объясняли мне тем, что их представляют «опытные специалисты, которые знают наши требования». Со времени моей сентябрьской публикации прошел девятый питчинг Госкино, известны его результаты. В том числе - возникший из ниоткуда продакшн ООО «ГАНЗАФІЛЬМ», успешно зарегистрированный в июне 2016 года Кравченко Юлией Виталиевной с учредительным капиталом в 1000 грн.

Несмотря на юный возраст в несколько месяцев, продакшн успел узнать требования Госкино и завоевать в питчингах сумму более 58 млн грн. Далеко не факт, что эти деньги студия получит, а Минкульт - утвердит соответствующие выплаты, поэтому повторюсь - эту сумму студия выиграла на питчингах, так ее проекты оценили эксперты.

В 2017 году рынок ожидает много реформ в связи с принятием Закона Украины о государственной поддержке кинематографа (который, впрочем, пока не подписан и не опубликован). Изменится и процедура питчингов в том числе. Вопрос сейчас в том, какие лица представят свои проекты на десятом конкурсе Госкино, и не подсунут ли экспертам, а затем и зрителю, старую конфету, обернутую новым фантиком.

Фото - rus-biography.ru