Дарка Чепак о правилах общения с президентом
Дарку Чепак всегда что-то беспокоит. На сей раз - бардак в президентских пресс-пулах. У себя в блоге на "Украинской Правде" она призывает коллег обсудить правила работы журналистов и пресс-службы Виктора Януковича. Привожу текст без изменений:
Журналістські стандарти: давайте працювати спільно
Третій місяць ламаю собі голову над тими стандартами, які варто впровадити в Україні. Як з'ясувалося, за 20 років незалежності наша країна так і не виробила спільних правил, які були би зафіксовані на папері, і дозволяли нормально співіснувати журналістській спільноті та прес-службі Президента. Зараз, завдяки функціонуванню закону "Про доступ до публічної інформації", журналісти піднімають цілі кластери невирішених раніше питань. І я їм за це дуже вдячна – значить, ми мислимо в одному напрямку. Думаю, прийшов час спільно налагодити правила роботи, які ляжуть в основу нашої співпраці.
ЩО Я ПРОПОНУЮ? Я пропоную журналістській спільноті вивчити іноземний досвід роботи президентських пулів, і з цим багажем сісти за стіл переговорів. В результаті цієї роботи я пропоную визначити правила роботи журналістів та прес-служби Президента.
Я публікуватиму у цьому блозі ту інформацію, яку мені вдасться знайти з відкритих джерел – про функціонування пулів та прес-служб за кордоном. Пропоную журналістам долучитися до цієї ініціативи. Особливо тим, які працюють за кордоном, в корпунктах, і безпосередньо зіштовхуються з правилами роботи інших прес-служб. Готова надати під це обговорення також свою сторінку на Фейсбуку. У відкритому форматі ми зможемо обмінятися інформацією, і підготуватися до обговорення за круглим столом.
ДО КОГО Я ЗВЕРТАЮСЯ? Я звертаюся до керівників журналістських профспілок та інших професійних об'єднань, до окремих журналістів та до всіх тих, кому небайдужа робота журналістів, і питання свободи слова.
Я зараз вивчаю досвід формування журналістських пулів в нашій країні – як це функціонувало досі, і бачу, що в нас правила роботи міняються з кожним новим керівником.
За кордоном – дуже різний досвід. Наприклад, в США в залі для брифінгів є лише 49 крісел, і кожне з них належить конкретному ЗМІ. А в президентський літак представники ЗМІ потрапляють лише, сплативши грошовий внесок. В Німеччині на брифінги в Бундестаг потрапляють лише журналісти, які мають посвідчення профспілки. Якщо журналіст веде себе неадекватно – прес-служба звертається до профспілки, і журналісти вирішують в своєму професійному об'єднанні: чи залишати посвідчення тому журналісту, який порушує правила формату.
В нашому випадку жоден з цих прикладів не працює: в Україні є щонайменше 4 профспілки журналістів, жодна з них не об'єднує всіх працівників ЗМІ, на жаль. ЗМІ скаржаться, що їм не вистачає грошей для того, щоб оплачувати польоти своїх груп за кордон.
Зовсім важка ситуація з інтернет-ЗМІ – ринок зовсім не структурований, існує величезна кількість рейтингів, які кардинально різні. Визначити масовість і порівняти аудиторії інтернет-видань неможливо. Єдине, що залишається – це робити ротацію в пулі. І власне, правила цієї ротації з інтернет-ЗМІ пропоную також обговорити. Запрошую до цієї розмови долучитися нещодавно створену Інформаційну ініціативу з питань захисту свободи слова. Буду рада співпрацювати.
Я впевнена, що нам потрібно вивчити кращий світовий досвід, і на його основі виробити свій формат, який буде актуальним для наших реалій.
Словом, включайтеся, шановні колеги! Чекаю Ваших пропозицій!
Дарке еще торт на День журналиста забыть не могут, а тут новое. Представляю себе картину, как редактор газеты платит за вход на трап президентского самолета... Было бы симпатично, если бы деньги принимал сам президент. Предлагаю подключиться к обсуждениям и у меня в комментариях.
Фото - Сегодня.