На високих підборах та інвалідному візку!

11:22 23.07.2012

Як відомо, в Україні інвалідів немає. Ми - здорова нація атлетів та довгоногих струнких моделей. Принаймні, саме таке враження складається, коли ходиш українськими вулицями. Ви практично не побачите людину на візку в кафе, метро або в магазині одягу. А десь з'явившись, така людина одразу відчує свою "ненормальність" через надмірне розглядання, не кажучи вже про неприйнятливі умови для її пересування.

Між тим, людей з обмеженими можливостями в Україні аж цілих 5 відсотків населення. Це майже 3 мільйони людей. 170 тисяч з них - діти. Ще кілька років тому ця цифра була значно меншою, але вкрай незадовільні екологічні та економічні умови даються взнаки. Існування інвалідів в нашій державі є немислимим без допомоги близьких та рідних. Хоча їхній оптимізм часом вражає. Згадайте тільки, з якими результатами наші свіввітчизники завжди виступають на Параолімпійських Іграх. Але це успіхи, про них говорити неважко. Значно менше люблять у нас порушувати тему їхніх незручностей, які, насправді, чекають на цих людей куди не піди: заїхати у підземний перехід там, де немає світлофорів, вони не можуть; спуститися в метро (навіть зайшовши на нових станціях) - теж; проїхатися у вагоні потяга на інвалідному візку - часто неможливо через вузкість проходу; заїхати в магазин за продуктами - здебільшого з допомогою інших.

В США я переконалася, що інваліди можуть бути повноцінними членами суспільства. На зупинці, побачивши людину на візку, водій автобуса обов'язково вийде, прибере передні сидіння, опустить спеціальну платформу і підніме візок. Процедура не швидка, але всі пасажири ставляться до неї спокійно. В метро на багатьох станціях облаштовані ліфти. Крім того, за законом на кожному перехресті бордюр повинен бути максимально низьким. І це, погодьтеся, найелементарніші норми, які можуть бути виконані будь-де, незалежно від заможності країни.

А ще недавно про таких людей в Америці зняли реаліті-шоу під назвою Push Girls. П'ятеро красивих молодих жінок на інвалідних візках доводять, що живуть такими ж потребами і бажаннями, як і більшість людей. Кожна з них колись мала повноцінне рухливе життя, але трагічні обставини внесли свої корективи.

Push Girls, телешоу об инвалидах
Зазвичай мета реаліті-шоу з декількома героями - показати не лише особисті драми кожного, але й спровокувати конфлікти між учасниками. Але в Push Girls це було неможливим з самого початку. На фоні спільних загальних проблем відчайдушні жінки знайшли одна в одній підтримку та розуміння.
Продюсери шоу навмисне не брали учасниць, які втратили можливість нормально пересуватися нещодавно. Навпаки, у всіх дівчат доленосні події, а зазвичай це або аварія, або хвороба, відбулися не один рік тому. Відтак вони змирилися зі своїм діагнозом і вже знайшли в собі сили жити далі, показуючи приклад іншим.
З одного боку, язик не повертається назвати цих людей інвалідами: ходять на танці, роблять манікюр, плавають в басейні, купують взуття на підборах, пліткують в кафе. З іншого - їхні проблеми значно серйозніші, ніж ми собі уявляємо. Бо ці жінки прагнуть мати дітей, кохати чоловіків, знайти хорошу роботу, а головне - навчити усіх навколо дивитися на них як на повноцінних особистостей, а не хворих.

Було б добре, якби українці подивилися подібне шоу. Зрештою, як би ми не закривали очі і не робили вигляд, що таких людей не існує, вони таки є, їх багато, і від їхніх проблем не застрахований ніхто.