Юрий Макаров: "Не ходите, не ходите никогда на "Украину"!"
3На днях документалист Юрий Макаров побывал на съемке ток-шоу канала «Украина» (какого именно, не трудно догадаться по тексту), и был настолько разочарован происходящим, что наваял в своем Facebook целый опус:
«Не ходіть. Не ходіть ніколи. Я пішов і каюся. Відклав усі нагальні справи, спаскудив собі вихідний. Треба було морально підтримати режисера Ігоря Кобрина, який презентував свій 5-серійний документальний фільм «1941» на каналі «Україна». Починалося все добре: більше, ніж за тиждень, задзвонила гостьовий редактор з «України». Потім позавчора переконалася, що я не забув. Домовилися, що зустрінемося за півгодини до початку на прохідній студії Довженка. Сьогодні передзвонила о 15-й, дивувалася, що я ще не на місці. Я сказав, що буду, як домовлялися, о 15.30. Приїхав рівно. Чекав 20 хв. Нарешті пропустили. З’ясувалося, що «початок» – це початок перегляду фільму в гримерці. Кілька дорослих людей, серед яких Руслан Забілий з «Тюрми на Лонцького», Сергій Рахманін із «Дзеркала тижня», Андрій Іллєнко з нової Верховної Ради, сам Кобрин і аз многогрішний ще раз дивилися годинну серію, яку багато з нас уже дивилися вдруге, а режисер ще й колись монтував. У сусідній кімнаті (!) знайомилися з твором, так би мовити, ментальні опоненти: колишній нардеп Сергій Гмиря (КПУ), якийсь дідуган, який написав викривальну книгу проти Віктора Суворова, ще кілька комуністів, інституційованих і не зовсім. Потім почався запис. Ведучий – хлопчик, трохи схожий на Зеленського, але не такий шустрий. Теми не знає. Людей не знає. Мови, до речі, теж. Фільм, судячи з усього, не дивився. Суворова не читав. Солоніна – тим більше. Писали більше 1.5 години в розрахунку змонтувати 50 хв. Кажу: «більше», бо на 90-й хвилині мої благородні нерви не витримали, я собі підвівся й пішов. «Червоні» мали приблизно 80% часу. Обговорювали так, ніби не було останніх 20 років. Не врятував ані телеміст із самим В.Б.Різуном з Брістоля, ані кадри хроніки з тієї-таки тюрми на Лонцького. Нас із Рахманіним так і не запитали. Але пафос! 7 камер + кран, декорації, редактори, асистенти, тридцять п’ять тисяч одних кур’єрів, аудиторію набрали зі студентів (студенток), які в паузах обговорювали зміст останнього «Космополітену» (їй-Богу!), а за командою місцевого Чечетова починали або плескати, або кричати «Ганьба!» - так, ніби стежили за змістом і їм було цікаво. Який бюджет у цього цирку, я навіть не беруся вираховувати. Паскудно так, ніби напився силікатного клею. З такими уявленнями про фах ці мальчики і дєвочкі входять у шістку лідерів ринку».
С Юрием, конечно, трудно не согласиться. Тем более, зная его интеллигентские замашки и сдержанный характер - уж, если ворчит, значит, орать надо.
Фото - liga.net
50037
10
