Покрепче и без сахара! «Еспресо ТВ»: год на баррикадах

Кто воевал - имеет право у тихой речки отдохнуть... Рожденные Майданом Hromadske.tv, «112 Украина» и «Еспресо ТВ» в течение 12 месяцев доказывали свою боеспособность - сражались за аудиторию и штурмовали все доступные платформы. Но почивать на лаврах отнюдь не намерены. Я же решила подбить первые итоги непростого, но крайне насыщенного года работы коллег.

Прошлой зимой мне удалось заскочить на огонек к «112 Украина» и сходить на очень познавательную во многих смыслах экскурсию к Скрыпину и Ко. Маленький, но гордый канал с ароматным названием «Еспресо ТВ» тогда еще только обживался и гостей не ждал. Случай представился лишь по истечении года.

Кто бы мог подумать, что за дверью обычного подъезда в районе типовой столичной застройки скрывается полноценный телевещатель

Попадая внутрь, понимаешь, что среди длинных коридоров и бесконечных закоулков без гида не обойтись. Мне повезло: провести меня вызвалась директор «Еспресо ТВ» Екатерина Ермолович, а потому шансы потеряться и случайно наткнуться на Мыколу Вересня были практически сведены к нулю.

Хоть меня и встретили русской речью, все дальнейшее общение прошло на украинском. Уважая принципиальность, переводить наши диалоги не буду - читайте мовою оригіналу.  

Первое, что ежедневно видят все работники «Еспресо» по приходу в офис – вот такая табличка

Меня, признаться, этот ход удивил: многие СМИ тщательно скрывают истинного владельца, а тут – такая искренность! Впрочем, как объяснила Екатерина, это вовсе не стремление лишний раз похвастать связями с нардепом, а самая что ни на есть необходимость: «Табличка була нашим своєрідним оберегом, тому що минулої зими до нас у будь-який момент могли приїхати люди в формі. На щастя, цього не сталося. Лише одного разу завітали хлопці з автоматами, але виявилось, що просто наш охоронець випадково натиснув «тривожну кнопку».

Первым делом меня провели в святая святых любого телеканала – студию. Именно здесь ровно год назад родился «Еспресо ТВ», а как раз перед моим визитом закончилась запись одной из программ, которую зритель увидит уже в канун Нового года. Елочный протокол, как видите, соблюден

На сегодняшний день у вещателя оборудовано три студии: та, что на фото, новостная и грин-бокс. Места, конечно, не разгуляешься, но для выполнения текущих задач хватает. Пользуясь перерывом в съемочном графике, мне удалось поговорить с Екатериной о том, как работалось, работается и будет работаться в будущем.

- Катерино, розкажіть, як за ці 365 днів змінилася ваша робота і робота телеканалу?

- Це були досить важкі 365 днів, мені навіть здається, що вони досі тривають. З одного боку, рік – неначе один день, але з іншого – він надто складний. Зараз вже стало трохи спокійніше, можна зайнятися творчістю, придумати якісь нові формати, нові програми. Особисто у мене роботи стало ще більше, ніж було. Коли були події на Майдані, коли почалася анексія Криму, події на сході, то основне завдання було у тому, аби показати, що відбувається. Якщо ви звернули увагу, то ми показували багато трансляцій  майже без  коментарів, щоб глядач міг сам зробити висновки. Зараз потрібно зібратися з силами і доробити все те, що ми не встигли зробити, придумати щось нове, але не втрачаючи темпу, то у мене роботи побільшало.

- Чи можна найближчим часом очікувати якихось значних оновлень?

- Планів, як-то кажуть, «громадье» – багато чого б хотілося зробити. На жаль, зараз маємо те приміщення, яке є, але прагнемо робити програми з більшою кількістю гостей. На сьогоднішній день програма Єгора Чечеринди у нас найбільша: до нього в студію приходить четверо гостей, а більше просто немає можливості розмістити. Але наразі у нас є бажання змінити приміщення, побудувати гарну студію. Побачимо, поки що це лише плани, але прагнення до розвитку ми маємо, а це – найголовніше.

- Чи зміниться при цьому концепція каналу?

- Ні, точно ні. Ми є і залишимося інформаційним каналом. Більше того, в праймі у нас лишиться наша аналітика, просто ми хочемо їх вдосконалити, можливо додати нових облич чи додати щось у самих форматах.

- Графіка створюється власними силами, чи замовляєте у когось?

- Графіку каналу ми замовляли в наших партнерів, а ту, якою користуємося кожного дня – робимо самі. В принципі, зараз ми також розмірковуємо над тим, аби створити маленьких дизайнерський відділ на базі каналу. Мені здається, що це було б і зручніше, і швидше. Ми вже знайшли кілька талановитих хлопчиків і дівчаток, поки пробуємо з ними співпрацювати – даємо тестові завдання. Побачимо, можливо скоро створимо відділ на дві-три людини.

- Вам досить довго не давали ліцензії на супутникове мовлення. Чому? I як ви врешті її здобули?

- По-перше, ми були тим медіа, якого попередня влада не бажала мати в ефірі.  Зараз вже відомо, що минулої зими ми були в спецплані, за якими колишня влада планувала нас захопити. Окрім нас, там також були «5 канал», «1+1» та ТВі. Ми розуміли, що ця загроза цілком реальна, і в цьому плані наше приміщення було нам на користь (смеется). З 2013 року ми подавали заявку на отримання супутникової ліцензії не один раз. Для отримання супутникової ліцензії потрібна лише правильно подана заява. Натомість, попередній склад Національної ради нам вперто не хотів видати таку ліцензію. Ми навіть подавали до суду, але нічого з того не вийшло за минулої влади. Для мовлення ми отримали супутникову ліцензію в Латвії, яка, за Європейською конвенцією, дозволяє мовити в Україні. Сміливі та патріотичні кабельники почали нас вмикати в мережі за європейською ліцензією. Після зміни складу Нацради ми отримали українську супутникову ліцензію.

- Чи були у вас претензії до «Першого Національного» через надання ефіру «Громадському» ? І чи претендували ви на такі ж умови?

- Ні, ми не претендували, але, звісно ж, у мене було запитання до процедури. Чому в такому разі ми також не можемо транслюватись в ефірі «Першого Національного»? Справедливо було б надати ефірний час іншим телекомпаніям, не лише Громадському, або провести прозорий конкурс. Словом, можна було б зробити все цивілізованим способом, але вони вирішили так, як  вирішили. Претензій у нас не було, були запитання.

- Надання ліцензії якось змінило устрій на телеканалі?

- На канал не так вплинула ліцензія, як перехід з інтернет-мовлення в телевізійний простір. Ми стали більш відповідальними, бо ж коли ти мовиш в інтернеті, то іноді можеш дозволити собі дрібні помилки. Зараз же нас дивиться набагато більше людей, тому маємо бути більш старанними та більш виваженими в розробці власного продукту. Все інше не змінилося – ані редакційна політика, ані наші внутрішні справи. Щоправда, люди трошки втомилися, особливо ті, хто працює від самого початку.

- Чи розширився штат в зв’язку з такими змінами?

- Так, ми трохи розширилися. Справа в тому, що ми переформатували деякі програми, і для цього набрали додаткову кількість людей, які наразі залучені на виробництві. Але ж ми – невеликий канал, тому намагаємось робити все на межі того, що нам насправді потрібно і тими коштами, що є в нашому розпорядженні. До речі, через це у нас безліч багатофункціональних людей. Наприклад, при потребі я можу видавати ефір замість випускового режисера. Більш того, я впевнена, що за такою системою праці – майбутнє телебачення. Людина, що може одночасно виконувати кілька функцій, і сама має більше можливостей для розвитку, і роботодавець від цього лише виграє. Так що, думаю, ті нові телевізійні медіа, які зараз з’являются, роблять так само, або принаймні думають про це.

- У вас дуже популярний YouTube-канал – четвертий за кількістью підписників серед українських ЗМІ. Як вам вдалося досягти такої відвідуваності? 

- Я переконана, що це також майбутній розвиток. Приміром, серед іноземних YouTube-каналів є такі, що користуються шаленою популярністю. Ті ж The Young Turks мовлять лише в інтернеті – їх немає ані в кабельних мережах, ані деінде. І от коли ми лише розробляли концепцію каналу, то орієнтувалися на американські The Young Turks і The Huffington Post. Не можу сказати, що у нас є якась окрема редакція, що займається YouTube-каналом, оскільки просто не вистачає рук. Тим не менш, ми приділяємо йому достатньо багато уваги. Знову ж таки, з самого початку люди, які не мали супутника, мали змогу дивитися нас в інтернеті, тому там сформувалася своя спільнота. Крім того, минулої зими ми співпрацювали з нашими колегами закордоном, щоб про події в Україні знали не лише місцеві, а й по всьому світі. Якщо можна сказати, що така наша співпраця – це вклад в роботу YouTube-каналу, то так, ми ним займаємось.

- Чи зверталися іноземнi колеги до вас під час Майдану з проханням транслювати у себе ваші сюжети?

- Ми роздавали свою картинку абсолютно всім і абсолютно безкоштовно. Більше того, колеги з Reuters нам постійно телефонували і питали, чи можна взяти, і я тоді просто сказала: «Не треба нам дзвонити кожного разу, просто беріть». Тоді ж вони спитали, чи можна їм повідомити своїх підписників, що вони також можуть брати? Звісно ж, ми погодились. Насправді, нас транслювало чимало іноземних ЗМІ. Коли ми трохи оговтались, то питали, чи може у когось лишились якісь скріншоти – хотілося б зберегти собі для історії. Жодної комерції в цьому не було, більш того, я вважала, що ми маємо об’єднати зусилля з іншими ЗМІ, оскільки всі тоді мали різні картинки з різних місць. Простіше кажучи, ми надавали майданчик для різних ресурсів, які могли б його використовувати для більшої повноти картини у глядачів. До речі, з УкрСтрімом ми досі співпрацюємо – робимо спільні трансляції, якщо є така можливість.

- Нещодавно «Еспресо» були надані права на частоти телеканалу «Голдберрі». Чому саме «Голдберрі»?

- Ми придбали цей канал, тому що очевидно, що ефірна цифрова ліцензія – це шлях до розвитку. До того ж, влітку наступного року планується повний перехід на ефірне мовлення в цифрі. Саме його ми обрали, тому що він був виставлений на продаж і відповідав нашим запитам.

- Такі зміни якось вплинули на вашу роботу?

- Чи зросла в нас кількість реклами? Ні! (смеется) На жаль, рекламні контракти заключаються лише раз на рік. Втім, завдяки купівлі «Голдберрі» збільшилося наше покриття і, відповідно, розширилася аудиторія. Ми, наприклад, нарешті з‘явилися в тих містах, де раніше нас не могли побачити. Аби глядачі дізналися, що «Голдберрі» відтепер перетворилося на «Еспресо», ми організували рекламну кампанію в інтернеті – на іншу просто не було коштів.

После насыщенной беседы – продолжение экскурсии. Несмотря на то, что места в типовой квартире и прилегающих к ней переоборудованных подвальных помещениях не так уж и много, работу вещателя обеспечивают около 180 сотрудников. Правда, комнаты им выделены небольшие, так что о модных конвергентных редакциях речь не идет.

Новостийщики сайта расположились на первом этаже,

а вот их телевизионные коллеги пробираются к рабочим местам через бесчисленные ступеньки, повороты и закоулки

Понятно, почему все журналисты здесь сосредоточены до предела

Серьезный мужчина на переднем плане – шеф-редактор новостей. Его взгляд ясно дал понять, что отвлекаться от работы ему и его подчиненным некогда, потому из ньюз-рума я спешно ретировалась…

…прямиком в студию новостей – рекламного перерыва в вещании как раз хватило для удачного кадра

С остальными ведущими пришлось знакомиться заочно

Стремление создавать уют на рабочем месте не чуждо суровым бойцам информационного фронта. Милый заяц и неопознанное нечто дарят вдохновение

В закоулках «Еспресо ТВ» легко можно потеряться. Этот длинный коридор так и остался для меня лабиринтом

В одном из многочисленных кабинетов мне встретился коммерческий директор «Эспрессо» Николай Тыпусяк. Если вы принадлежите к числу зрителей канала, то именно этот человек знает о вас все. Естественно, я не могла упустить возможности разведать побольше о священном граале вещателя – его аудитории.

- Пане Миколо, розкажіть про вашого середньостатистичного глядача. Скажімо, якого він віку, якої статі, що його цікавить?

- Згідно даних телепанелі – це переважно чоловіки віком від 35 років, але ж ми розуміємо, що це дуже широкий сегмент: один може дивитися серіали, інший – новини. З точки зору цінностей ми визначаємо нашу аудиторію, як проукраїнський соціально-активний прошарок суспільства, тобто люди, які були рушійною силою Майдану. Ми розглядаємо дві аудиторії: телевізійну та інтернет. Частково вони перетинаються, частково – різні. Почну з ширшої, телевізійної. Її основа – чоловіки 25-55, що цікавляться новинами задля того, аби розуміти, що відбувається в країні. До них додається значима група глядачів старшого віку, виборців. Не секрет, що вони завжди найактивніше голосують на виборах, а тому також активно цікавляться перебігом політичного життя. Це не значить, що жінки нас взагалі не дивляться, але найбільша частина глядачів – чоловічої статі. Якщо ж говорити про сайт, то тут додається значна частина аудиторії, яка взагалі не дивиться телевізор і, звісно, самі  ж політики. Це також переважно чоловіки. Аудиторія сайту суттєво змінюватись не буде, а от телевізійну ми плануємо розширити.

- За рахунок кого?

- За рахунок залучення жінок. Зараз ми показуємо мінімум продукту, орієнтованого на жіночу аудиторію, але хочемо це змінити. Ми розуміємо, що біля наших глядачів-чоловіків є жінки, які б могли нас дивитися, коли їх чоловіки на роботі петреглядають нас в інтернеті. Зараз ми шукаємо продукт, який міг би їх зацікавити.

- На вашу думку, що б це могло бути? І чи буде це продукт власного виробництва?

- Ми діємо наступним чином: беремо слот і визначаємо, що цікавого ми могли б показувати в ньому для мислячих жінок. Вже після цього аналізуємо, чи можемо ми створити це власними силами, чи, можливо, вигідніше було б у когось купити якісний європейський серіал або програму, або фільм.

- З вами за рік трапилося дуже багато змін. Вони якось вплинули на аудиторію?

- По специфіці – радше ні, але, звісно, вона розширювалась. Наш канал як був при народженні інформаційним і проукраїнським, так ним і залишився. В суспільстві так само: раніше ми, грубо кажучи, воювали з Януковичем, а зараз – з Путіним, суть процесів, їх драматургія не змінилися. Коли ми лише починали, то активно висвітлювали події Майдану, зараз наші журналісти їздять в зону АТО, допомагають волонтерам. Відповідно, наш формат не змінився. Ну от наприклад: ми вийшли на платформі якогось кабельного оператора замість «Голдбері», і спочатку показників там не було. Але з часом глядачі самі знаходять нас, долучаються, і ми бачимо, що це така ж сама аудиторія за своїми показниками, як і в інших мережах. Якісно наш глядач і не міг змінитися, оскільки ми не змінювали свого формату.  Все попереду.  

Что самое главное в работе телевизионного средства массовой информации? Правильно, его техническое обеспечение. На «Еспресо ТВ» нашлось место всему необходимому:

и аппаратная с серверной,

и рабочие места режиссеров монтажа,

и, конечно, камеры

Подробнее об особенностях вещания мне рассказала Екатерина: «Камер ТЖК в нас аж шість і, відповідно, аж шість журналістів на все виробництво, які можуть одночасно виїхати на зйомки. Ми побудували наше мовлення у форматі HD, і виявилось, що зробили це одними із перших в країні. Особливо відчутним це стало, коли ми лише починали і нам були потрібні картинки інших каналів: виявилось, що більшість не підходить нам за форматом. Зараз ми, звісно ж, продовжуємо працювати в цьому форматі. В новинній студії ми працюємо не на камери, а на фотоапарати Blackmagic, тому що вони значно дешевші».

А это – тот самый грин-бокс. Здесь сидят приглашенные эксперты, а из телевизора с ними общается ведущий программ. Гости, кстати, не всегда помнят о просьбе не надевать зеленого. В таких случаях на помощь приходит маленький кусочек синего фона – вот она, магия телевидения

Каждый, кто стремится попасть в кадр, должен пройти через цепкие и опытные руки гримеров 

Отпраздновав первую годовщину, вещатель вплотную занялся оптимизацией сетки. О том, для чего это делается, и каких еще изменений ждать зрителям в ближайшее время, я поговорила с программным директором «Еспресо ТВ» Марией Гурской.

- У вас нещодавно відбулися зміни у програмній сітці. Розкажіть про них.

- Перш за все, розширилася наша підсумкова програма з Василем Зимою – змінилося наповнення, у Василя зявилася співведуча -  Дарина Бережньова, яка до того виходила в ефір з вечірніми випусками новин. Крім того, до нас долучилися нові ведучі новин. З’явився ефектний і успішний тандем Портникова з Вереснем, який на нашому каналі ми відкрили випадково, спробувавши сумістити ведучих під час телемарафону на День Незалежності. Програма дуже класно спрацювала, була хвиля відгуків з проханням залишити цей дует, і ми не змогли піти проти волі глядачів.

- Виходить, останнє – воля випадку. А чим ви керувалися, змінюючи формати інших програм?

- В принципі, ми постійно знаходимося у пошуку нових цікавих форм. Крім того, деякі програми швидко переросли формат, в якому починали працювати – їм стало затісно у звичних рамках. Що ж до Портникова і Вересня - ми давно плануємо запустити ток-шоу, і ця програма – перші кроки, те, що згодом має перерости у масштабний рейтинговий телепроект з глядацькою аудиторією, з великою кількістю гостей.

- Чи плануєте ви розвивати документальний напрямок – в продовження фільму Єгора Вороб'йова про Іловайськ?

- Так, наразі у нас є кілька варіантів того, як це могло б виглядати. Можливо, у нас з’явиться щоденна лінійка документальних фільмів, які будуть обиратися за тими ж критеріями, що й художній серіал: актуальність і інтонаційна відповідність нашій загальній картині.

- Чи буде це продукт власного виробництва?

-  Ми плануємо запуск щотижневого слоту документалістики власного виробництва. В щоденному форматі це може бути як вітчизняний, так і іноземний продукт інших талановитих авторів.  Але ці питання в нас поки що в розробці, тому говорити конкретніше я б наразі не хотіла.

Как видите, год для «Еспресо ТВ» прошел очень насыщенно. Надеюсь, что вещатель не сбавит заявленного темпа и воплотит в жизнь свои многочисленные амбиции. 

Кстати, уже на выходе я столкнулась нос к носу с Николаем Княжицким. Доказательств не будет –  фотографироваться нардеп отказался, пославшись на крайню занятость в Верховной Раде. Желаю и ему удачи в законотворческой деятельности.  

Фото Кирилла Авраменко