Hromadske.tv - любовь, похожая на сон
"Громадське телебачення в Україні" - це наче оксюморон. Ми його давно хочемо, давно про нього говоримо, зі словника знаємо визначення, але навіть не уявляємо, як це можна реалізувати в цих конкретних умовах, де інтереси громадськості завжди у суттєвій меншості відносно інтересів "замовників" будь-якого "свята".
По факту, громадське телебачення має бути схожим на докторську ковбасу: смачна, не премудра і доступна для всіх. Але чим далі, тим більше виглядає так, що в нашому випадку - це, як мінімум, устриці. Їх ще спробуй дістань, спробуй на них зароби і ще наважся з'їсти і переварити.
Коли частина журналістів, яка пішла з ТВі, заявляє, що хоче створити громадське телебачення, то я вмикаю в собі найоптимістичнішого оптиміста у світі чудес. Тому що мої як глядача стосунки з телебаченням зараз проживають передостанню стадію важкого захворювання. Коли шансів на одужання (тобто на відродження інтересу) все менше, але надіє ще жевріє. Тому, коли тобі пропонують новий вид лікування, навіть якщо це аромотерапія з елементами вигнання з тіла демонів, ти хапаєшся за нього, віриш і будуєш плани на старість.
Хоча, звісно, команда журналістів, що береться за створення громадського тб - це зовсім не народний цілитель Малахов. Це люди, які розуміються на телебаченні настільки добре, наскільки на ньому можна зараз в Україні розумітися. І в якості їхнього потенційного продукту сумніваєшся значно менше, ніж, наприклад, в самий технічній можливості створення цього продукту. Адже відомо, що українцям притаманна стійка нелюбов до стабільної оплати інтелектуальної праці. Звісно, можна раз купити ліцензійний диск, книжку, програму, можна врятувати ТВі одноразовим внеском, але робити це регулярно - незвично і забагато честі. Але у випадку з hromadske.tv це один з дуже небагатьох способів втриматися в активному робочому стані, адже всерйоз сподіватися на державне фінансування в Україні - це обманювати самого себе. Американський канал PBS вже давно існує саме таким чином. Попри бажання республінкаців та їхніх прихильників скоротити витрати на канал, він досі на утриманні звичайних глядачів, приватних компаній та частково уряду. Крім того, в США є практика соціального шефства, коли комерційні канали, такі як ABC, FOX, CNBC роблять свої "пожертви" громадському мовнику у вигляді не надто нової техніки та інформаційної підтримки. Творцям hromadske.tv важливо навчитися не соромитися переконувати аудиторію у необхідності такого фінансування, доносити їй, що це не стосунки благодійника і просителя, а стосунки виробника та споживача. Тоді, можливо, з'явиться шанс, що канал стане для журналістів повноцінною роботою, а не хобі, від якого можна в будь-який момент відмовитися на користь більш прибуткової справи.
Скорена своїм внутрішнім оптимістом, я дуже хочу вірити, що цей задум реалізується настільки, що контент на сайті поповнюватиметься часто, а його автори, навіть у разі приголомшливого успіху, усе ж не захворіють месіанством і не почнуть називати себе єдиними правдопостачальниками, правдорубами і правдозабезпечувальниками української громадськості у світі суцільної темряви, зла та продажних журналістів.